Улас Самчук – Волинь
Хведот миттю перестав ревiти; йому тяжко, йому холодно, вiн увесь дрижить, але вiн уже мовчить. … Миттю шибнула у Матвiя думка: “Ага. … Вiн миттю зривається i, забувши за обережнiсть, швидко, по гнучкiй дошцi бiжить на шлюзi. … Вiн, мов в’юн, метнувся i миттю зник пiд пiччю. … I в ту мить завищав огир.