Результати пошуку слова: Мовби

АВРАМЕНКО Олег – Заборонені чари

Posted on by / 0 Comment

Ділянка стіни з вигадливим візерунком щезла, і весь простір під сяючою аркою мовби застелило густим білим туманом. … Стен кривився, мовби з’їв щось кисле. … Коли я викликав тебе, а ти відповідала мені, то твої слова мовби накладалися одне на одне. … Гадаю, що при з’єднаних порталах світи стають мовби єдиним цілим… –

ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті

Posted on by / 0 Comment

– промовила вона мовби сама до себе. … Її очі ясно променіли, а усміхнене обличчя мовби належало іншій людині. … На відміну від Мотоко-сан, вона не митець, але зате простодушна, лагідна, мовби народжена для сімейного життя. … Піднімати жалюзі й штору несила, бо хоча свідомість прокинулась, ноги й руки не здатні ні на що – мовби сплять.

БАХ Річард – Ілюзії

Posted on by / 0 Comment

Оте надтяжiння враз зникло, так мовби його нiколи й не iснувало. … Час у кiнотеатрi мовби рухався по спiралi i розтягувався, як це завжди буває, коли дивишся гарний фiльм. … З цими словами вiн, мовби й не бачачи ставка, обернувся й пройшов на кiлька крокiв вiд берега по поверхнi води.

БЕРДЖЕС Ентоні – Механічний апельсин

Posted on by / 0 Comment

Старий Місяць, на який уже ступили люди, щойно вийшов, і гостро, наче ножі, зблиснули зірки, мовби бажаючи й собі приєднатись до дракі. … а трохи далі при світлі від ліхтаря побачив то там, то тут криваві пасмуги – мовби автографи нічних розваг.

Галина Тарасюк – МИТАР ПЕЧЕР ГОСПОДНІХ

Posted on by / 0 Comment

Що раптом нізвідки, ні з того ні з сього розколеться порожній горіх неба і лусне навпіл сухий стручок тверді, і, як це вже бувало тисячу разів, серед трагічної сірятини велелюддя з’явиться чоловік не від світу цього і, мовби нічого не сталося, почне орати і сіяти затоптані копитами, занечищені перелоги…

НЕСТАЙКО Всеволод Зіновійович – Загадка старого клоуна

Posted on by / 0 Comment

Мовби цураєтесь благ земних, багатств мирських, а воно, бач, як виходить. … Сурен, мовби й не чув того. … Бадьора весела, радiсна й водночас якась надзвичайна – об’ємна, стереофонiчна й наче неземна: звуки линули мовби з неба, з далеких свiтiв i вiдгукувались у самому серцi, в кожнiй клiтинi тiла.