Улас Самчук – Волинь
Там завжди тихо, таємничо, влiтку густий морок i пахне звiдти чимсь вогким i цвiлим. … Ах, ти мороко лиха,- каже мати. … Знає вiн, що матерi не легко, що має вона повнi руки роботи, повну голову мороки, а тут ще i це… I опоруй його, i на руках винось, i грiй, i пильнуй. … Нiч твердiшає, морок глибшає, вiконна мара стушовується.