Skip to content Марта йшла засніженими вулицями, щулячись від морозу в демісезоні з пристібнутим хутровим коміром, і швидко лічила в голові: половина лютого, березень, половина квітня — разом два місяці, а там весна, весна! …
— Та воно з простою, звісно, менше мороки, тільки ж там діти підуть, і люди у вас буватимуть… — Дивлюсь — то не ступа, а гільза німецька, А в гільзі — пшениченька наша незлецька, А роки-мороки даються взнаки, І пріють старі у чотири руки! …
МАЧИНКА Марії Мороз вже сивий доцвітає, Вже день од холоду закляк, А тут, де падолист витає, Між листом жовтий сяє мак. …
Чи, може, так поля ці любить, Вже йде морозу сивина. А ще мана, що манить людей, аби зблукалися, та мара — голову їм заморочує, та манія дратує їм, та моровиця — така, як корова або як кінь, да тільки самі кістки, без шкури… …
Дак судді кажуть: «Ще ж не покосили, дак чого ж ти нам і голову морочиш? …
Щоб дівчата й парубки не гуляли повесні в ящура, а то на скотину моровиця буде. 