Ольга Кобилянська – Через кладку
Люди переді мною снувались мов мухариці, але моє око не найшло нікого цікавішого. … Ні малого Нестора, що вештався за золотими мухами й синіми мотилями, ні її самої. … — Здається, в тих великих збиточних мухах бачиш ти в тій хвилі очима твоєї уявя панну Наталю… — … Я ж казав, Несторе, «муха Наталка», —