Напирання Posted on by / 0 Comment напира́ння1 – іменник середнього роду (від: напирати 1) відмінок однина множина називний напира́ння родовий напира́ння давальний напира́нню знахідний напира́ння орудний напира́нням місцевий на/у напира́нні, напира́нню кличний напира́ння*
МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні Posted on by / 0 Comment Громада стала напирати на москалів; москалі на громаду. … Він чув, що Чіпка натякнув, що його бито: щоб уже зовсім розжалобити товариша, він давай напирати на це.
КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Іван Петрович – Енеїда Posted on by / 0 Comment Прискочив перше до Камилли, Як огир добрий до кобили, І став їй зараз толковать: Куди їй з військом напирати; Мессап же мусить підкрепляти Цариці сей прокляту рать.
ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Хранителі Персня – Володар Перснів-1 Posted on by / 0 Comment Але, зрозуміло, якщо ті будуть-напирати, Забоччя – не фортеця, і коли вранці хтось такий під’їде та спитає пана Торбинса, то йому відкриють, бо всі вже знають, що ти тут оселився!
ЮРГЕН Анна – Голубий Птах, названий син ірокезів Posted on by / 0 Comment Крім того, на них напиратиме нова риба, аж поки весь кошик не наб’ється до відказу.
Улас Самчук – Волинь Posted on by / 0 Comment Збiглися хто звiдки i почали напирати на дверi, i коли увiрвалися досередини,- серед хати стояв з макогоном у руцi Матвiй, а бiля його нiг на долiвцi, в калюжi кровi, лежав Гнидка.
