Записки українського самашедшого – Костенко Ліна Posted on by / 0 Comment На півдні України розвелося небачено сарани.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Дума про невмирущого Posted on by / 0 Comment Якi соковитi жита росли довкола березових гайкiв i як нагадували вони Андрiєвi степовi шумливi пшеницiТа й увесь цей край з його небаченою красою чомусь нагадував молодому лейтенантовi його рiдну Україну, i вiн поклявся сам собi, що битиметься за нього ще з бiльшою впертiстю, нiж тодi, влiтку сорок першого.
СМIЛЯНСЬКИЙ Леонiд – Михайло Коцюбинський Posted on by / 0 Comment А спостерiгаючи захiд сонця, зворушений небаченою красою, мало не плакав.
Крістоф Рансмайр – Останній світ Posted on by / 0 Comment …різнобарвним порохом запалені смолоскипи, утворивши вогненний орнамент, під грім військових духових оркестрів, що вишикувалися на гаревих доріжках у парадному каре, серед цієї небаченої краси, в якій населення Рима на очах в імператора обернулося в осяйний, розбурханий суцільний візерунок, почався Назонів шлях до жахливої самотності, його шлях…
БЕРРОУЗ Эдгар – Тарзан, годованець великих мавп Posted on by / 0 Comment То було обличчя небаченої краси!
КЛАРК Артур – Колиска на орбіті Posted on by / 0 Comment марсіанські міста – предивні, неймовірні, наче камені, зірвані з гірських верховин якоюсь стрімкою, небаченою лавиною, і вони застигли нарешті сяйливими розсипами…” –
УЕЛЛС Герберт – У безодні Posted on by / 0 Comment Я уявляю, як він сидить у дивному заціпенінні серед небаченої краси й усе товче про свою Міллі, і про крамничку, яку хоче завести, і про те, що потрібні кінь та віз… І ці безглузді балачки тривали між ними з дня на день.
ВЕРН Жюль – Незвичайні пригоди експедиції Барсака Posted on by / 0 Comment …молотарки, які виконували всі роботи без окремого джерела енергії; Гаррі Кіллер забажав літальних машин, і Камаре дав йому планери, здатні робити п’ять тисяч кілометрів з небаченою швидкістю.
Рей Бредбері – 451 градус за Фаренгейтом Posted on by / 0 Comment марсіанські міста – предивні, неймовірні, наче камені, зірвані з гірських верховин якоюсь стрімкою, небаченою лавиною, і вони застигли нарешті сяйливими розсипами…” –
ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій Posted on by / 0 Comment Пригадую неоковирне, наївне порівняння з раннього репортажу одного мого колеги: «її серце билося в унісон з ритмом небаченої будови…» Так ось, її серце справді «билося в унісон», тут уже нічого не вдієш.
