Результати пошуку слова: Невже

– Невже я ще живий? … Невже це вітер з країни смерті? … Невже ви мене так боїтеся? … „Невже Мотоко їй щось розповіла? … Невже вона всерйоз ревнує мене до Мотоко?.. … Невже бар зачинили так рано? … –  Невже? … Невже й це звичайне кокетство? … „Невже переживаю за обох? … Невже це до неї говорили? … „Невже Сімма збирається перечитувати її?” –

«Невже я такий боягуз? … — Невже, пане,— вимовила вона нарешті,— ви знаєте латинь? … Та невже це правда, пане,— сказала вона знов, спиняючись і завмираючи від страху: що, як це все помилка і вона даремно раділа, повіривши цьому.— Ви й справді знаєте латинь? … «Невже я покохала Жюльєна?» —

Невже кохання, графе? … Але невже-таки ця дубина й досі не знає, що ми не крадемо, а беремо? … — Невже так багато грошей треба? … Цілий рік ти можеш думати про те, з чого твою душу зліплено, І коли ти з душею протоплазми забираєшся серед слонів, то невже ти смієш бути в претензії, що вони тебе роздушують?

Співучий колос дитячими ручками горнеться до неї, пазухи шукає, пахучою росою обдає босі ноги… «Невже це все буде?» Раптом здригнулась молодиця: неначе на шматку чорної хмари побачила свої покалічені молоді літа… Висхлий степ. … «Невже виїхали? … — Невже це ваш син вимайстрував?

– Та невже? … Але не гадала Оксана, що в цiй чвирi життя кине свою першу важку тiнь на її прекрасну молодiсть, i тому, коли їй було переказано, що Мишко виїхав з Дамаївки, вона навiть здивувалася: як, невже зовсiм? … Та невже? … Невже я зайвий чоловiк тому, що люблю безумно Україну?

Невже ти їм не скажеш… … Невже шкідливий також Апостол першодрукаря Івана Федорова, бо видрукувано його чотириста років тому? … — Невже, Василику, сьогодні я інша, не така, яка була вчора? … Невже там, позаду, нема в мене гріхів? … Невже й моя душа засмічена? … Слухайте, невже на Опіллі жінок примушують косити?

Невже вам, маловірні, не досить цього свідчення? … Та невже ж то був ти, той молодий запорожець, котрий приїжджав до нас посланцем від запорозького коша? … — Та невже ж ніщо, ніщо не зможе вирвати тебе звідси й повернути до радості, до життя? … та невже ж ото й нам гайдамаків лякатися?

–  Невже ти служиш Президентові?  … –  Невже досі червоношкірі полюють на нас?  … Невже ми не схожі на вбивць? … Невже і я з Малькольном з тією ж печаттю в душі? …  Невже це має якесь значення для підданих іншої країни? …  Невже я схожий на злодія? … –  Боже, невже все це може бути?  … – Невже тільки так можна буде вижити на цій землі?

Невже вона влучила в ціль?.. … Невже ж ви заздрите цим мертвим речам, — … — Невже я й справді такий, як він? … — Невже треба обов’язково побачити Чикаго, щоб стати освіченою людиною? … — Невже аж так багато, леді Генрі? … Невже ви не простите мені сьогоднішній вечір? … Невже його бажання справдилось?

Я впав перед ним на коліна і сказав такі слова: «Пане мій, невже ти зволиш мене з’їсти? … – Невже ти не чуєш, що в таборі тривога! … Невже ти ще не віриш в мою щирість? … –  Врешті… згадай того селянина, який повісився… Ти жалкував тоді, що вмерла одна безневинна людина, а сьогодні… Невже ти сам схочеш убивати безвинних?..