Результати пошуку слова: Невже

– Невже я ще живий? Невже це вітер з країни смерті? Невже ви мене так боїтеся? „Невже Мотоко їй щось розповіла? Невже вона всерйоз ревнує мене до Мотоко?.. Невже бар зачинили так рано? –  Невже? Невже й це звичайне кокетство? „Невже переживаю за обох? Невже це до неї говорили? „Невже Сімма збирається перечитувати її?” –

«Невже я такий боягуз? — Невже, пане,— вимовила вона нарешті,— ви знаєте латинь? Та невже це правда, пане,— сказала вона знов, спиняючись і завмираючи від страху: що, як це все помилка і вона даремно раділа, повіривши цьому.— Ви й справді знаєте латинь? «Невже я покохала Жюльєна?» —

Невже кохання, графе? Але невже-таки ця дубина й досі не знає, що ми не крадемо, а беремо? — Невже так багато грошей треба? Цілий рік ти можеш думати про те, з чого твою душу зліплено, І коли ти з душею протоплазми забираєшся серед слонів, то невже ти смієш бути в претензії, що вони тебе роздушують?

Співучий колос дитячими ручками горнеться до неї, пазухи шукає, пахучою росою обдає босі ноги… «Невже це все буде?» Раптом здригнулась молодиця: неначе на шматку чорної хмари побачила свої покалічені молоді літа… Висхлий степ. «Невже виїхали? — Невже це ваш син вимайстрував?

– Та невже? Але не гадала Оксана, що в цiй чвирi життя кине свою першу важку тiнь на її прекрасну молодiсть, i тому, коли їй було переказано, що Мишко виїхав з Дамаївки, вона навiть здивувалася: як, невже зовсiм? Та невже? Невже я зайвий чоловiк тому, що люблю безумно Україну?

Невже ти їм не скажеш… Невже шкідливий також Апостол першодрукаря Івана Федорова, бо видрукувано його чотириста років тому? — Невже, Василику, сьогодні я інша, не така, яка була вчора? Невже там, позаду, нема в мене гріхів? Невже й моя душа засмічена? Слухайте, невже на Опіллі жінок примушують косити?

Невже вам, маловірні, не досить цього свідчення? Та невже ж то був ти, той молодий запорожець, котрий приїжджав до нас посланцем від запорозького коша? — Та невже ж ніщо, ніщо не зможе вирвати тебе звідси й повернути до радості, до життя? та невже ж ото й нам гайдамаків лякатися?

–  Невже ти служиш Президентові?  –  Невже досі червоношкірі полюють на нас?  Невже ми не схожі на вбивць? Невже і я з Малькольном з тією ж печаттю в душі?  Невже це має якесь значення для підданих іншої країни?  Невже я схожий на злодія? –  Боже, невже все це може бути?  – Невже тільки так можна буде вижити на цій землі?

Невже вона влучила в ціль?.. Невже ж ви заздрите цим мертвим речам, — — Невже я й справді такий, як він? — Невже треба обов’язково побачити Чикаго, щоб стати освіченою людиною? — Невже аж так багато, леді Генрі? Невже ви не простите мені сьогоднішній вечір? Невже його бажання справдилось?

Я впав перед ним на коліна і сказав такі слова: «Пане мій, невже ти зволиш мене з’їсти? – Невже ти не чуєш, що в таборі тривога! Невже ти ще не віриш в мою щирість? –  Врешті… згадай того селянина, який повісився… Ти жалкував тоді, що вмерла одна безневинна людина, а сьогодні… Невже ти сам схочеш убивати безвинних?..