БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський
А тепер от він хотів би піти по тій вулиці, тихенько постояти біля кожної хати, біля кожного двору , може, в останній раз, і закурити з старим бондарем та й спитати в нього жартома: «Невже ж він так і не вмре своєю смертю через тую Україну? … А тим часом був страшенно заінтригований – невже ж це вона тримає його стару справу?