ВЕЛЛС Герберт Джордж – Машина часу Posted on by / 0 Comment Ще далі землю обгорнув незмінний присмерк, і лише коли-не-коли темне небо освітлювала комета.
СЦІБОРСЬКИЙ Микола – Націократія Posted on by / 0 Comment …усвідомлює собі небезпеку їїсамоконсервації й застарілості, коли вона стає ціллю для самої себе… У відмінність до інших авторитарних концепцій, він визнає диктатуру не за незмінний принцип, лише за виправдовану доцільністютимчасову методу.
ДОРОФЄЄВА Н. В.; КОМАРИНСЬКА 3. М. – З історії грошей України Posted on by / 0 Comment Монета – незмінний свідок місцевих і міжнародних економічних зв’язків.
Марія МАТІОС – СОЛОДКА ДАРУСЯ Posted on by / 0 Comment думати про все – аж від самого початку світу, від Марії-Терезії, як кажуть у цих горах, і до сьогодні, але самому; може, краще ніколи не брати той навіки заданий і незмінний за жодних умов ритм: два кроки вліво, два вправо…
Псалтир (на українській мові) Posted on by / 0 Comment Тож, душа моя, хоч наостанку покайся, бо суд незмінний.
ПАШЕК Мирко – Ловці перлів Posted on by / 0 Comment Хвилювання його вже зникло, і це знову був той самий, знайомий, вічний, незмінний, усміхнений чоловік, сповнений божественного спокою.
ХИМИНЕЦЬ Юліян – МОЇ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ІЗ ЗАКАРПАТТЯ Posted on by / 0 Comment Якщо б люди, чи народи зрозуміли цей космічний принцип життя і практикували його, який є незмінний як і гравітаційний закон, вони б два рази подумали над тим, якби не трактувати другого несправедливо.
РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі Posted on by / 0 Comment Якщо жити залишуся, стану я – твій раб уклінний, За любов віддам любов’ю, зважу все, в чуттях незмінний».
Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди Posted on by / 0 Comment До колоса, до цар-колоса Данило мав незмінний трепет душі, чекав із ним зустрічі ще тоді, коли він лише вгадувався в зеленому весняному сповитку, милувався, як на його по-дівочому ніжних віях тихо бриніли цвіт і роса, радів, коли він набирався сили, й у тиховійній задумі схиляв голову.
Крістоф Рансмайр – Останній світ Posted on by / 0 Comment Ще багато років після того врочистого зібрання в Сан-Лоренцо Котта зберігав у пам’яті цей навдивовиж виразний Назонів образ – незмінний, навіки вихоплений із часу образ, ясний спогад, яким вимірював подумки поступовий занепад і перевтілення живого, дедалі старішого Назона, згасання його величі й глибину падіння.
