Результати пошуку слова: Неначе
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки
Коло самої греблі проти млина на пригорку стояла стара дубова церква з п’ятьма банями, а коло неї, неначе вгніздившись в густому вишнику, стояла ще старіша за церкву, присадкувата, широка дзвіниця з стовпчиками навкруги. … Високий берег, оповитий прозорим туманом, мрів в далечині, неначе поетичний міраж в прозорому синьому небі.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем
Садок блищав і лиснів, обсипаний ранньою росою, освічений сонцем, неначе сміявся й радів, що настала весна. … Вони убрались в той простий убір, неначе змовились: то був убір їх панянського кружка. … Русяві короткі коси вились кучерями й розсипались, неначе ясне проміння, кругом її свіжого лиця, кругом білої шиї.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари
На високих горах скрiзь стояли церкви, дзвiницi, неначе свiчi палали проти ясного сонця золотими верхами. … Андрея, вирiзуючись всiма лiнiями на синьому небi: коло неї Михайлiвське, Софiя, Десятинна… Подiл, вганяючись рогом в Днiпро, неначе плавав на синiй, прозорiй водi з своїми церквами й будинками.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками
Таїса голосно промовляла слова молитви, неначе читала їх на криласі в церкві, як десь далеко почувся шум та ніби шелест. … Обидві говорючі, веселі гості неначе сполохали мертві покої й єдину в їх живу людину – богомільну хазяйку. … – промовила тихим, м’яким голосом господиня, розтягуючи слова, неначе вона їх співала стиха.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами
Над його широкими устами вуса були підстрижені високо й рівно і стриміли над верхньою губою, неначе в клуні стріха над дверима. … Артемій, і його жінка довгенько сиділи й мовчали, неначе й дух затаїли. … Артемія неначе виглядало з якогось курінця. … Її гордовитість заворушилась в душі, неначе розбуркана вовчиця в норі.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Співучий колос дитячими ручками горнеться до неї, пазухи шукає, пахучою росою обдає босі ноги… «Невже це все буде?» Раптом здригнулась молодиця: неначе на шматку чорної хмари побачила свої покалічені молоді літа… Висхлий степ. … Неначе писанка село? … Обоє вони широкоплечі, кремезні, неначе рідні брати.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван Семенович – Кайдашева сім’я
Яр в’ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. … Два рядки білих хат попід горами біліють, неначе два рядки перлів на зеленому поясі. … А як ходить, то неначе решетом горох точить, такі викрутаси виробляє…
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Навіжена
А гарна дівчина: брови густі, неначе чорний оксамит, губи повні, червоні, очі великі, карі. … Віка стали важкі і неначе прилипали до очей. … Важкі віка стали ще важчі, стали неначе обковані залізними обідками. … Очі Марусині роздражнюють його нерви, неначе гладять по душі, сиплють тихий світ з душі тихої, доброї та веселої.
Ольга Кобилянська – Земля
Пишний, майже безмежний великан, неначе у вандрівці, задержався ось тут та задумався над тихими полями, а недалеко нього, почувши за собою зеленого опікуна, попіднімалися сільські хати. … Неначе швачка! … Неначе зіштивніле13[13] море, простерлася земля з полудня на захід, і лише з одної сторони темнівся ліс.