Результати пошуку слова: Непокоїтися

Він був цілковито переконаний, що його донька вже на якомусь кораблі, перестав непокоїтися про її долю і присвятив усі сили вирішенню тих абстрактних наукових проблем, які вважав єдиним заняттям, гідним людського розуму. І останніми днями почав непокоїтися, що його власне почуття до неї позбавить його душевного спокою.

їм нічого було непокоїтися, що хтось із відвідувачів бару викаже їхні таємниці, навіть коли ненароком почує щось із їхніх розмов. думав він і водночас був якось внутрішньо вдоволений, що справа виявилась такою зрозумілою і йому не треба вже непокоїтися моральним боком справи, а тільки практичним.

— Все одно, чи його приймемо, чи ні, він усе буде в нас вивідувати, і ми завжди будемо непокоїтися, навіть коли б його прогнали в степ. — Я це знаю і непокоїтися не буду. В селі вже почали непокоїтися за долю своїх людей.

На те тільки й рухаються, щоб непокоїтися. На те тільки й рухаються, щоб непокоїтися.

Тепер ви розумієте, чому Гандальф, слухаючи вовче виття й гарчання, почав дуже й дуже непокоїтися, хоч який він був могутній чарівник.

А потім, як збагнула, почала непокоїтися за тебе, за нас. Героєм походеньок, що примушували непокоїтися, був працівник місцевого музично-драматичного театру, ремесло якого малювало в уяві славетного актора, яким пишаються і кричать «Браво!».

–  Ви, пане, знову починаєте непокоїтися, –

 Але тобі не треба непокоїтися!