| непоко́їтися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | непоко́їтися, непоко́їтись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | непоко́ймося, непоко́ймось | |
| 2 особа | непоко́йся, непоко́йсь | непоко́йтеся, непоко́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | непоко́їтимуся, непоко́їтимусь | непоко́їтимемося, непоко́їтимемось, непоко́їтимемся |
| 2 особа | непоко́їтимешся | непоко́їтиметеся, непоко́їтиметесь |
| 3 особа | непоко́їтиметься | непоко́їтимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | непоко́юся, непоко́юсь | непоко́їмося, непоко́їмось, непоко́їмся |
| 2 особа | непоко́їшся | непоко́їтеся, непоко́їтесь |
| 3 особа | непоко́їться | непоко́яться |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| непоко́ячись* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | непоко́ївся, непоко́ївсь | непоко́їлися, непоко́їлись |
| жін. р. | непоко́їлася, непоко́їлась | |
| сер. р. | непоко́їлося, непоко́їлось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| непоко́ївшись | ||