Астрід Ліндгрен – Малий і Карлсон, що живе на даху
Нехай вони розмовляють собі, про що їм хочеться, а він думатиме про Карлсона. … – Нехай ми з’явимось до вітальні як радісна, бажана несподіванка. … Коли треба збити гарячку, то нічим не слід нехтувати. … Адже він знав, що Йофа – це його собака, тож нехай собі Малий хоч погладить і попестить його досхочу.