Результати пошуку слова: Нечутно

Швидко й нечутно він ступнув крок до дверей, та ледве торкнувся ручки, щоб прочинити їх, як рука дружини лягла йому на плече. Повільно, нечутно, обережно поповзли вони крізь зарості до хатини. Нечутно Керчак увійшов і пригнувся для стрибка, і саме цієї миті Джон Клейтон несподівано встав і озирнувся.

Але князь Альбрехт сидить непорушне, похиливши голову й нечутно посвистуючи безкровними губами. Нечутно, м’яко, стишка впливає граф Адольф. Доктор Рудольф нечутно підсовується до того краю лави, в напрямі якого чуги кроки, і засідає під кущами. Нечутно, м’яко, плавко несеться напівскляний рекордовий «Азарт».

Він ішов, безтурботно виловлюючи обличчям сонцеві поцілунки, легко збігав з пагорків, нечутно ступав по пухкому шарові багатолітньої глиці, вміло пробирався крізь чіпкі хащі. Нечутно вилетіла з натовпу стріла, вбилася в землю перед одним з верхівців. Нечутно відчинилися двері, Ситник став на порозі, подав з іємряви свій голос: –

Індіянин обережно прислухався, потім, втупивши очі в землю, нечутно вийшов на галявину. її чоловік і пан нечутно ступав по траві, пильно озираючи обидва береги річки, немов чогось шукав і ніяк не міг знайти. відповів індіянин майже нечутно.  –  А ви певні, що підкрадетесь до нього нечутно?

Нечутно молилася… Великими, глухими очима зазирала ніч крізь вікна, а її тьма, чимраз чорніша, добиралася поволі, незамітно до дівчини… Було весною. Нечутно усувався з понурої висоти, розкладав повітря і розсівав смуток холодною мокротою. Вона плакала нечутно, бо Івоніка сварив її, що своїм плачем завдає синові лиш жалю.

Говорила мовби сама до себе, нечутно пропливла од дверей до вікна, у білій довгій сорочці, а горностаями на плечах, дитина й імператриця, ніжність і мудрість. Монах знову вдав, що кланяється, і поніс свою величезну мордяку між шкіряних фоліантів, нечутно ступаючи босими ногами по мозаїчній підлозі.

Розділ З Саме в той фатальний четвер щось нечутно неслося на величезній висоті над планетою. Розмірами вони сягали середнього міського кварталу і летіли нечутно, як птахи. – Геть звідси,- закричав він на радиста, який нечутно виник на порозі. Аерокар нечутно летів у темряві.

Небо брякло; нечутно й зiв’яло скрадалися полинялi соняшнi дороги до незнайомих горизонтiв, до туманово-бузкової маси. Збiгалися зорi на тайну вечерю, i нечутно зiдхав зелений Орiон на голубиних гонах. Тодi ранкова зоря надiне новi сап’янцi й тихо, нечутно рипить по травi.