Результати пошуку слова: Нещастя
Ярослав ГАШЕК – ПРИГОДИ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА
– Ну, це справді нещастя, пане фельдкурате, – … Тільки не води його ніколи через Гавлічкову площу, а то може трапитись якесь нещастя. … зі мною, поки я чекав на цей найближчий поїзд, скоїлось нещастя. … Але нещастя хотіло, щоб ноги понесли Швейка не на південь від Протівіна, в напрямі Будейовиць, а на північ, просто на Пісек.
Євпраксія – Загребельний Павло
Не віщували щастя нікому, нагадували про темряву й нещастя на світі, нагадували про смерті, про вбивання, про війни. … Візьми пороки вищих і нещастя тих, хто внизу,— і матимеш для себе якийсь зиск. … Сказано Зевсом про жон: Зло подарую я їм замість вогню, й вони забавлятись Будуть ним досхочу, власним нещастям своїм задоволені.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Тонка і ясна смужка вилася з-поміж його пальців, і, дивлячись на цю смужку, Марія раптом відчула, що їй заклало подих: передчуттям якогось нещастя вона сповнилася. … Але нещастя сталося, і це таки напевне. … Коли сталося нещастя, домовикові груди стис одчай. … – А коли домовиків зачаровують дороги, стаються нещастя.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво
З вашим сином нещастя? … штурмовики, гестапо, арешти, але сприймалося це навіть не як віддалена загроза, а просто як чергове нещастя ще одного народу, який не знав, за кого голосу вати на виборах. … Спершу було тяжко, впадав іноді у відчай, але потім збагнув: наслано на нього всі нещастя для гартування духу.
МАЙН Томас Рид – Морське вовченя
Такі думки тільки посилили мою тривогу: чим більше я розмірковував, тим більше переконувався, що це нещастя сталося через мою власну легковажність. … Покликавши на допомогу всю свою мужність, я вирішив чекати, коли сам собою настане кінець моїм нещастям. … Це було передчуття великого нещастя, навіть не передчуття, а справжній страх.
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ
Нещастя якесь трапилося? … — Яке нещастя? … Спершу Дарина була заціпеніла від жаху, гадаючи, що лист сповіщає про нещастя з її батьком, а може, й про його смерть; але, похапцем прочитавши послання, вона не знайшла в ньому імені свого батька, а в приписці стояло, що ні з столиці, ні з Переяслава нічого нового поки що немає.
Ольга Кобилянська – Через кладку
Колись тут я їй сказав: «Ваше недовір’я до людей — це ваше нещастя». … Отже, стою, як кажу, отак посередині чужої товпи, мов сирота, і перечікую хвилю за хвилею, причім ще, на моє нещастя, і мій шнурочок від пенсне як навмисне за гудзик мов навіки заплутався, — … — Часто-густо потягає одне нещастя й друге за собою.