Skip to content Як вже той день у Василя та в Марусі було, нам нужди мало, бо, звісно, чи ходили, чи сиділи, а усе об однім говорили: як один без одного скучав, коли, що і як Думав; як ні думано ні гадано вони побачились; яка ще радость буде, як уже посватаються, – – Ну, що тут нового? …
– Ну що в Парижі…- мовив Ковбик, смачно затягуючись цигаркою. …
– Ну, я вам, братці, скажу, – …
– Ну, взагалі-то, я багато дечого чув. …
Але в нього таки було по-справжньому вразливе місце, і Ковбик, звісно, про це знав. …
А звісно, де ви ще таку роботу знайдете? …
А потім, звісно, говорив при всіх: – Звісно, Зінько Сивашенко та злигався з Грицьковою жінкою Ївгою,— ну, через те в їх і ворожнеча була… …
Звісно, не з-так то легко й скинути хоч би й Копаницю,— багато в його сили і тут, і в городі,— ну, все ж, як то кажуть, береженого й бог береже. 