Skip to content Ну і що, дали? …
– Ну, йди, друже, візьми іще карбованець та гляди, не говори, що я приїхав. …
Ну, іди к чортовій матері! …
Ну що, ішаків випишемо чи трамваї побудуємо? …
– Ну, і катай! …
Ну от ми і ходимо. …
– Ну, і безглуздо! …
– Ну, нехай по-вашому. Ну, тікай звідси і ти. …
Ну, міркую, може, і зберуться. …
– Ну, і добре, хлопці, – …
– Ну, що скажеш, Іванку? …
Ну, ми пограємось із ним. …
Ну, і мене там зачепили. …
– Ну так і співай собі, а мені не заважай… …
Ну, нехай гамсели, городські душі, захопили мою землю, а ти ж козак. Підходить, нахиляється і ну товкти мене кулаком у плече – розважається, паскуда! …
– Довга й нудна історія, Еклі. …
Ну, хіба не ідіотка! …
Ну, навесні, і взагалі. …
Кожне смокче так, що дим аж із вух іде, та ще й гучно розпатякує про виставу – мовляв, нехай же всі чують, яке я розумне! …
нехай усі бачать, який я високий, і не думають, що я шмаркач. …
Слухайте, ну ж і нализався! Ну, вже тут, знаєш, не минеш і Дениса… …
Ну, зроду і не згадав би, що це ви за громаду. …
— Ну, дак і додому можна… …
— відказав гірко Зінько.— Неправду ти кажеш, та нехай іншим разом, а то тепер… …
— Ну, і чого ж ти на мене сердишся? …
Нехай і те слухають! …
Ну, тут іще так-сяк зарадили лихові… …
Коли вже нарядили з дівкою дитину, дак і нехай буде дитина, а то ще давити! 