БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський
Андрій дивиться з досадою на той «революційний» фасад рідного міста, і його нудить під ложечкою, йому хочеться з усього маху дати комусь невідомому в зуби, щоб аж щелепи геть позвертало, комусь тому, що оце так спохабив, спаскудив його бідолашне місто. … Рибалко теж – говорив слова знічев’я, позіхав, нудився.