АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
Я встав, аби його зупинити, бо нудьга – це смерть, та мене випередив Франц. … Лиш би де зіпсувалась, бо жінка – що степова мімоза: невінчана – золотко, заміжня – нудьга. … Запанували нудьга і відчай. … Після ситого полуденка якась нудьга примусила її никати по закутках, нарешті вона знайшла колоду карт і сіла ворожити за скриню.