МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні
Стала нудьга виглядати його очима, журба невимовна гнітити його душу і серце… Ходить бувало восени або зимою по двору, опустить на груди голову та за цілий день і слова не промовить ні до кого… Так минув рік; минає й другий; а вони – всі тройко (дітей не було) – … Обняв сум та нудьга й генеральшину голову.