Результати пошуку слова: Ну

–  Ну, а вже ти тоді – есенція буття,- буркнув Отава. … – прискалив насмішкувате око Отава, який чіплявся з своїм кепкуванням до всіх, і всі, хоч як це дивно, досить легко зносили його насмішкуватість, призвичаїлися до неї і навіть нудьгували без свого лукавого товариша. … –  Ну, сказала ваша подруга.

Ну, такий же самісінький, як і під Лебедином на Сумщині. … ну така ж самісінька, як і та, що я в ній починав, як моя баба казала, «обученія» в одному з прекрасних сіл благословенної Полтавщини. … Ну, не будемо про це говорити, давайте краще про любов… Ну, от, приміром, пам’ятники… «Мідний вершник», «

ДIЯ ПЕРША Нутро сiльської хати. … Ну, кiнчiм, сестрички, тоту спiванку. … Ну, я не про себе говорю. … Ну, годi вам спiвати! … Настя з Анною коло печi; вона вiдсипала собi також вареникiв i сiдає на припiчку, обернена до столу плечима.) Ну, кумо, помагай i ти! … Ну, то я вже нiяк не вгадаю, хто то мiг бути.

Праворуч, за маленькими, з облупленою замазкою вікнами, похмуро лежали дубові закурені й нудні труни майстра трунних справ Безенчука. … –  Ну, дай боже здоров’ячка, – … –  Ну?  … Приходжу вранці по м’ясорубку, дивлюсь – двері відчинено, в кухні нікого, в Цій кімнаті теж, ну, думаю, пішла, мабуть, Клавдія Іванівна по борошно на паску.

– Ну, а як воно взагалі? … – Ну гаразд. … – Ну, це ж не справжня армія. … Думала, що, може, йому несила буде це знести… Ну, і от – його вбито, і всьому кінець. … – Ну, мені за два тижні не навчитися. … – Ну звісно. … – Ну гаразд. … Ну, ї все гаразд. … Скульптура завжди наганяла на мене нудьгу – от хіба що бронза чимось вирізнялася.

НУБіП України, ННІ Природничо-гманітарний ННІ 2011 Теслюк В.М., Лузан П.Г. … НУБіП України, ННІ Природничо-гманітарний ННІ 2011 ЗМІСТ Передмова………… … …279 НУБіП України, ННІ Природничо-гманітарний ННІ 2011 © Теслюк В.,Лузан П., Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв ПЕРЕДМОВА Починаючи з 1998 р.

– Ну, я піду нагору писати листи,- сказала молода жінка, підвелась і, всміхнувшись до офіціанта, вийшла з кафе. … – Ми з тобою не дуже говіркі за столом,- зауважила молода жінка.- Тобі не нудно зі мною, любий? … Ні, мені не нудно. … – Ну кажи. … Ну, це щось важить для тебе, Девіде?

– Ну й дурні в тебе приколи! … – Ну, добре-добре!.. … Ну, ти фантаст! … Ну, гуморист!.. … Ну і хай сміються. … Ну, чого, чого він такий пащекуватий, той Ромка?! … Ну, добре-добре! … – Ну, ти таки ненормальний!.. … Ну й нехай!.. … Ну, я потай свиснув у двірнички драбину і… … А ну тебе! … Ну, тоді ходімо!

– Ну, спасибі вам. … Стала нудьга виглядати його очима, журба невимовна гнітити його душу і серце… Ходить бувало восени або зимою по двору, опустить на груди голову та за цілий день і слова не промовить ні до кого… Так минув рік; минає й другий; а вони – всі тройко (дітей не було) –

–  Ну, не бійтесь, скоро я вже не буду муляти вам очі цим, – …  Ну, нарешті дочекалися. … – Ну, тепер кажіть, пристаєте на мою пораду чи ні? … Ну, хай вам щастить. … Ну й що з того, – … Ну, тепер давайте розходитись. … Ну, хай вам щастить. … Ну чого б я ото скалив зуби? … Ну, а тепер мені треба помитися.