Результати пошуку слова: Ну

А там і коня для вас роздобудемо… Ну, не гаймося! … Ну, ось я готовий! … колишній недовчении спудей… Ну, а всі гуртом – справжнісінькі запорожці! … Іваник сів на лаві, а Зінька на ослоні, де, потис нувшись, дав їй місце Спихальський. … Ну, тоді ти зовсім файний хлопак! … – Ну, якщо так, тоді погодуймо коней – і гайда в дорогу!

Чи не замірився ворог з нутра на державу, закон і порядок, рятуючись від того закону втечею!? … А голос, виходячи десь з нутра, десь з пекельного клекоту серця, вибухає крізь зціплені зуби: –  … так званий “Тихоокеанський експрес нумер один”. … – Та що ви!… Раз черви… Ну, і як!!?

– Ну, то де нам ставати? … Ну, спасибі тобі, козаче. … Ну?! – … Не нукай, не запріг. … Ну, та й я їм всипав… … Ну, сідай, вояко. … Ну, парубок тут був. … Ну, тікай звідси і ти. … – Ну, кого? … – Ну й зірвиголова. … Ну, а коли козаки Немирівської не послухають? … Ну, як, надумали?.. … – Ну, сусіда мій, Петрусь Кузнецов.

І мама також… Ну, а ти, Чеславе, ще в мене пострибаєш. … –  Ну й завдали ви мені клопоту, ґаздо Стеніславе. … –  Ну, навіть не знаю, як його назвати. … – Ну, гаразд. … –  Ну… так, пані. … –  То ти дійсно… Ну, гаразд. … „Ну ось,“ – … –  Ну все, ходімо, – …  Ну–ну, – … „Ну ні, Стене,“ – … –  Ну, припустімо, ви з Флавіаном справді маєте рацію.

Яковенка обгортала знудьгованість, як тільки йому випадало бути свідком квапливого випорожнювання якоїсь старої посудини: ладна вивернути всі свої нутрощі, аби лиш довести берегові, що недаремно тиняється по морях. … Вісім тисяч женщин на острові і нуль цілих мужчин! … – Ну, а ти?

У будь-якому разі ти маєш повне право зберігати це при собі – ну хоч би як згадку. … Ну так, спершу цілий день у Львові, такому жахливо тьмяному, брезклому, і знов таки дощ, який не переставав і переставати не збирався. … Ну от, тепер залишається тільки це: всі перешкоди подолані і ми стрімко несемося туди, де я знову так хочу бути.

Ну, може, кілька качок – і не дам я йому зіпсувати собі полювання! … Від великої дози нітрогліцерину його трохи нудило; йому хотілося, щоб огляд швидше закінчився. … – Ну, таких, коли ви непритомніли або потім нічого не пам’ятали. … – Я був хлопчаком у двадцять дев’ятому й тридцятому – Ну, це вже таки ницо!

Вороги їх відібрали, але не насмілилися привласнити: клинки ж бо нуменорської роботи, на них вирізано за-кляття проти Мордору. … –  Ну, досить, – … –  Ну, без перепочинку навіть орки навряд чи обійдуться, – … Ну, а тепер скажи, чого чекаєш від мене. … Дарма Гандальф його переконав… Ну, навіщо я згодився?

Ну так сматрітє жє! …  Ну как? … –  Ну от і добре. … – Ну, что ж, вазьмом, к прімєру, хоть і меня. … –  Ну, чому ж немає? … –  Ну, ви ж не захотіли служити в Умані. … –  Нам твая ґалава нє нужна, ти нам ладошкі сваі пакажі! … – Аґа, всьо панятно, ну так палучай! … –  Ну. … –  Ну, як чого… – … Ну, добре, зійшлися, а чим закінчилося?

Ну, як ви одразу зможете вирiшити, куди їхати, коли сьогоднi вам кажуть: – … Бiля Борисполя, на озерах, качви тiєї, ну, як хмари! … Повiрите, як випливуть, ну, як тої ряски! … – Ну! … ..Ну, поїдете ви з Iваном Петровичем… … Ну, Петре Iвановичу! … – Ну, як будемо вкупi, позичите! … ну, тоді битимемо, щоб собак звільнити!