Результати пошуку слова: Ну

Ну–ну, такий пан може собі це дозволити. … Ось недавно в нас у Нуслях один пан бавився револьвером і перебив геть усю родину та ще й двірника, що прийшов подивитися, хто це там на четвертому поверсі зняв таку стрілянину. … Ну, зараз я йду до шинку "Під чашею", а коли прийдуть за тим пінчером, –

Оглянув поле бою, головним пляцдармом якого був стіл, побоєвище людського серця з усіма темними силами – з тривогою, турботами, жалем, нудьгою смертельною, злиднями, самотністю, а головне – з жахом безвихіддя й смерти, – … –  Ну?  … Ну, говори!..  … – Ну, що ж ти думаєш?.. … –  Ну, біжи, шибенику ти такий гороб’ячий!..

А над ними сяє божественна біла борода діда Демида, що теж був колись чорноморцем, та вже не співає, а тільки похитує головою й плаче од зворушення і глибоких своїх нужденних і злиденних літ. … — Ну, ясно. … Ну, ми ще повернемось! … — Ну, як же? … Ну, добре… — … Ну, хоч трошки прошу тебе… Може, помиєшся з дороги, помийся?

Ну, що там у вас? … – Ну то що? … – А до машинного відділення ми зазирнемо просто так, з нудьги. … – Ну то й що з цього? … – Тому що це нудно, – … сказав без ніякої злості, з великим сумом і почав протискуватися в чорне нутро тунелю. … – Ну… за браком чогось кращого… – … – Ну, це ми вже, так би мовити, звідали на власній шкурі, –

Ну… Я думаю, що така — може. … Самохвалов, Нуллер, Гудман, Скотт — не Вальтер, Буковський — не дисидент, Глузман, Джекобсон, Лі Колеман, Вайсман, бла-бла-бла… Навіщо?., … Ну просто збиває з ніг! … Захитала головою, забідкалася, мовляв, ну як тобі роз'яснити… —  … Ну що ж тут не зрозуміло?

— Ну, поїхали, бо вечоріє, — … Ну й кумедний же він, цей «хлопець хоч куди козак»! … — Ну й завели, дівчатонька, — … Ну, а Михайлик — той в іншому гурті, серед парубків. … Нумо, друзі, — … — Ну от ми і вдома, — … — Ну, любі мої, скоро ніч, — … — Ну, ну, побалакай мені! … Ну, Лесенько, нарешті знайшов тобі фортепіано.

Ну, я там почал служить, а потом затосковался по свому роду. … Ну, чого стоїш? … Ну, да це ще не біда, він зараз покаже, що він не те, що вони, а бери вище. … Ну, нехай другим разом! … Ну, та вже вийшов з двору, то пройдеться селом, а там, може, й надумає, куди піти. … Він сердито глянув на дівчинку, крикнув: «Ну, ти тут!» —

А в мене така думка, що вже хоч як, а нудьги од сього убуде. … До них же ми вдаємося, як до заступників, що з досвіду знають слаботи наші, і молимо їх про нужди наші, не насмілюючись, може, возносити благання наші до вишнього судії. … Ну добре, ти сказав мені, що купцював; чи не обдурював же ти людей, як то роблять торжники?

А батько… Ну що він може сказати? … –  Ну чого ви мнетеся? … –  Ну чого вам поспішати? … –  Ну… цього року. … –  Ну що ви! … –  Ну що ви! … –  Ну й як, пишеться? … Ну, хто він такий? … Ну й набрався він страху! … –  Ну, це вже занадто! … „Ну і що, він був у доброму настрої? …  Ну що з цим можна вдіяти?

Там усе ще мешкали останні з дунаданів, чиї прабатьки колись припливли з-за Моря, з острова Нуменор, але вони вимирали, і пустка поглинала землі їхнього Північного королівства. … Генеалогічні додатки до Червоної Книги Західного Краю складають окрему чималеньку книгу, і всім, окрім гобітів, вони здаються занадто нудними.