Результати пошуку слова: Ну

ну́дно-соло́дкий – прикметник відмінок однина множина чол.

Ну, а вершник, людина? … –  Ну то й що з того? … –  Ну що ж, небоже, тобі видніше. … –  Ну який там клопіт! … Ну, то я дуже хотіла б отримувати любовні листи з рук такого листоноші, – … –  Ну ж бо, Кассію, поясни нам, що ти маєш на думці, – … –  Ну, хто знає, що може статися. … Ну, тепер бачиш?

Входжу, з подригусом уклоняюся всім, та й ну до ручок усіх дам і дівиць підходити, отак як сидять вони в ряд, до знайомих і незнайомих; а яка мені біда, що вона незнайома? … Ну, та дарма. … ну, натури, або природи, – … то, викликавши, схоплять її за коси й тут же – нунунуну! 

Пересміхаються, жартами зачіпають археологів, що риються в одній із ям поблизу, зігнуто блищать голими спітнілими спинами, ну просто — як римські раби в каменоломнях! … Чув, як кров починає нуртувати в жилах гаряче й молодо. … Все єство, все нутро Ягничеве волало проти того, що його зараз вивертають навиворіт.

нудни́й – прикметник відмінок однина множина чол.

Ну от: Вистава в цирку. … Часом ледве чутно, а деколи аж до болю нудотно. … Ну, я думаю, всі здогадались. … Ну там, футбола поганяти, в «дев’ятку», у «квадрат» на виліт з товаришами пограти. … Коли я втямив це як слід, стало трохи нудно. … Чий запах, якщо не помиляюсь, у ці дні нудьги мене і вабив.

– Х’ю зітхнув і з нудьгою закінчив: – … – Де з’являється цей… ну, кгм… привид? … Ну, а що воно означає, то це… м-м… сумнів у вірності, коханні, підозра у подружній зраді, – …  Ну, ваша величність білий королю, будемо чекати. … Вона… ну, Дженні, з’являється щоночі?  … – І давно ти… ну, зустрічаєшся із Дженні?

Якусь хвилину постояв, а потім поволі попростував до високих позолочених дверей, обабіч яких на чатах стояли два чорнолиці велетні-нубійці. … — Ну, гаразд, гаразд… … Ну, а коли реально, то, я думаю, тисяч сорок… … — Ну, що ж — тоді кинемо під Відень удвічі більше! … — Ну, й що ж він?

–  Ну, і де ж та ластівка? … Шумувало в ній та пінилося, начебто сік той із трави й листя, що його випили тварини за день, ще й досі нуртував. … –  Ну, той, що має до тебе прийти! … –  Ну, то я теж, як усі! … –  Ну, ясно! … –  Ну то що? … Стало страшно стояти отак віч-на-віч із небом, відчула-бо всім нутром особливу, ледь вловиму музику.

– Ну, да все ж од людей іще не одцурався? … Так як би їм земляки у своїй тісноті й нуждах жаловались?.. … Ну, сядьмо лиш, мої дорогії гості, та вип’єм за здоров’я пана Шрама. … – Ну, а чули, яку наругу прийняв він од Сомка? … Ну, що ж із сього? … мені не по нутру ота мізерная пиха, що розвелась усюди по Гетьманщині.