ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Пожадно вбирала все, що відбувається, в очі, бо їй раптом стало треба навічно це закріпити: попіл згорілих дерев, попіл згорілої дороги, що скручувалася, ніби зотліла тканина, кілька червоних гір і могутні вихори, що несподівано плюснули на неї. … Але вона ніби вдарилась об щось тверде і знову злетіла йому до рук.