Гнат Хоткевич – Довбуш
І Олекса ніби такий самий і… ніби не такий. … Один час почало їй здаватися, що ніби натрапила на стежку, де того ворога шукати. … Це її так прозвали, бо вона ніби з Лючі родом; бодай так сама каже. … Прощається з Олексою ніби рівнодушно, топчеться коло печі, але з механічною точністю відзначає кожен рух і кожен погляд.