Skip to content
Мати сиділа за столом біля відчиненого вікна, уважно дивилася на гостю, ніби намагалася проникнути в її думки, збагнути, чого завітала Оксана Василівна. …
Завжди спокійна, врівноважена, мати ніколи не поспішає, не метушиться, говорить поволі, ніби обмірковує кожне слово. …
Вже нібито й не маленька, а мислиш, як нерозумна дитина.
Це тільки мені, одному з її співучасників, вони можуть помилково здаватись іншими, не випадковими і не вигаданими, а страшенно близькими і справжніми, ніби це, єдино можливе життя. …
но странною любовию», ти пишеш, ніби тоді, у 68-му році, коли радянські танки вдерлися до Праги, ти був не на боці танків.
Деякі скорчилися, ніби удави, інші випросталися, наче великі ящірки, дехто хрипів, здавлений смертю. …
Все небо, тремтячи, як озеро, ніби одбивало в собі і баговиння, і блідий очерет. …
Шкіра в неї ніби сяяла, одлискуючи, наче поверхня річки чи зелене листя дерев. …
Інші почали гавкати, ніби заохочуючії себе зважитись до нападу.
Я не знав, чи сміятися, чи що, але добре бачив, що в цьому косоокому немає ні краплі страху, ніби він вирушав прямісінько в рай і, сучий син, боявся тільки одного – аби в тому раю його косичка була цілою, чепурною і не забризкана кров’ю. …
сказав, ніби виправдовуючись, Гризло.
Ніби уві сні пам’ятав Микула похорон князя, лодію з тілом Святослава, яку обіймав вогонь, дим над островом і дніпровими водами, воїв, що стояли серед холодних пісків, а там – темна ніч в очах, скуті руки й ноги, смерть… …
– Кості зрослись, шкіру затягло – такий нібито я, як і був…
