Ольга Кобилянська – Через кладку
при тих словах промайнув по її устах ніжний і лиш мені зрозумілий болючий усміх) — … Був для всіх добрий, щирий, ніжний; робив, працював, оскільки його молодість позволяла, а собі не міг помогти. … Ніжний і тихий, неначе мімозної вдачі, він був чимось визначним і заповняв тою тихою істотою своєю цілу хату.