УЛЬЯНЕНКО Олесь – Жінка його мрії
– Ти нікуди не підеш, – … – Ти нікуди не підеш. … Ти нікуди не підеш, – … – Я нікуди не дзвонив. … До Магріба в кав’ярню, з золотистими мініатюрними папугами, з пальмами і живими квітами, він заходив десь раз на місяць, коли часу було дівати нікуди. … А потім виявилося, що його життя було нікудишнім.