Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка
VIII Ніхто не рятував тебе від смерти, Як я з мечем кривавим на джавурів, Мов Божа помста, ринувся, щоб стерти З лиця землі невірних гайдабурів… Тепер знов образ твій мені з’явився У тім обличчі, як печаль, гіркому… Про що?.. … Клянусь моїми предками, мій пане, Котрим ніхто не завдавав огуди, Се привітаннє в вас гостей погане!