Остап Вишня – Думи мої
Невже ніхто не розуміє, що мене аж ніяк ця справа не турбує? … Ніхто! … Ніхто! … Ніхто так не благородить людини, як її труд! … Щоб ніхто, і навіть я сам, не міг того аркуша порушити… … Що він робить, де він працює, ніхто цим не цікавиться… … Мені пощастило знати Маяковського так, як, може, ніхто його не знав.