Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment — Здригається обвислий тонкий ніс, ворушаться під очима круто вигнуті сині мішечки і вся висока постать розмірено погойдується. … А кручі стрімкі і високі, самі хмари чіпляються за них; може то вони, а може вітер перехитує обвислий сухий кущ терну, і він гуде, як басова струна.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди Posted on by / 0 Comment Лісник підійшов до неї, пальцями почухав за вухами, а потім чоботом поторгав обвислий мішок черева й здивовано заговорив сам до себе: —
ЛЕМ Станіслав – Едем Posted on by / 0 Comment Над темною пащею, яка вела в невидиму глибину, виступав складчастий і обвислий гроноподібний навіс – здавалося, будівничий забув про нього й покинув його в незакінченому, неоформленому вигляді.
Гнат Хоткевич – Довбуш Posted on by / 0 Comment Почувся нелюдський крик, коротке шамотання — й за хвильку вискочив Олекса, високо тримаючи обвислий труп економа у витягненій руці.
