ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга Posted on by / 0 Comment В колишній їхній дитячій кімнаті, де вони нарешті обійнялись, як належало родичам, Оля зразу виповіла йому свої гризоти: –
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол Posted on by / 0 Comment Лясков не зважав: Оля любила реку, Поздно гулять не боялась, Часто до самой зари С милым на лодке каталась.
ЧОРНОГУЗ Олег – Претенденти на папаху Posted on by / 0 Comment Але я тебе прошу: залиш його або село залиш!» Пам’ятаю, мама плакали, казали, що вони чисті перед тіткою Оляною, але куди вони можуть поїхати з малою дитиною… «В Одесу, мамо, – … – заявив я, мацаючи синці, залишені мені на згадку синами дядька Дмитра і тітки Оляни.
СТЕЛЬМАХ Михайло – Гуси-лебеді летять Posted on by / 0 Comment Я дуже радiю, що мiй тато живий i здоровий, чого й нам бажає, а далi мою радiсть пiдмиває смiх, бо читається те, що е в кожному листi: «А передайте ще поклон до самої сирої землi моєму близькому родичу Гнату, синовi Данила, що тримає Оляну, дочку Петра з микитiвського подвiр’я.
Наталка СНЯДАНКО – Колекція пристрастей Posted on by / 0 Comment Протягом першого тижня я познайомилася з трьома Ірами, котрі працювали в німецьких сім“ях як «опер», двома Олями, які вже відпрацювали як «опер» і тепер стали студентками, і одним Юрою, який виїхав до Німеччини разом з батьками і теж намагався стати студентом.
ПЕТРОВ Всеволод – Спомини з часів української революції Posted on by / 0 Comment Коли вони наблизились, ми побачили знайомого вже нам вояка, виголеного, з моноклем, чистенько олягнутого майора генерального штабу з двома золотими зубами, та ще одного старого сотника з обличчям, на якому малювалась нудьга, імовірно на його думку, задля даремно промочених черевиків.
