Результати пошуку слова: Он

Та в цьому ставку трудно і втопиться, хіба запливемо аж ондечки туди під гору. … Он пастушки женуть корови до води, біжать, хвиськають батіжками, неначе граються. … Он дівчата в березі перуть сорочки й гукають та вигукують пісні, аж луна йде між вербами. … – Ондечки вже й верби в березі видно.

Он!.. … Он там за горою, у Вишгороді, жила його мати Ольга. … — Вже ми німці тепер, Тетяно, он що. … Онде навпроти, якраз на горі, бачите, груші й вишні? … Он і заболіло тіло, козацькеє біле, ще й голівонька.,. … — Я її, тітонько, в скриню замкну, щоб діти мої й онуки дивились… … Онде вже їдуть!..

При цьому, не прокидаючись, посміювався із батьків: он вони сплять за стіною й навіть не знають, що тут у їхньої дитини отакі пригоди. … Чомусь напрошується паралель з онімілим органом. … Їй он, уже двадцять три, всі подружки заміж давно повиходили, по двоє дітей уже мають, тільки вона дівує.

бачите он ті плями? … – Ходімо далі, за півгодини ми повинні дістатися он туди. … – Ох, та киньте ви вже цю свою дискусію – он там наче видно якийсь просвіт! … – Ці штуковини всмоктуються он туди. … – О, он вони вже починають нагріватися там, усередині, бачите? … – Он як! … – Он як. … – Он як?

Он як сідає на диван, мов кінозірка яка, і зразу ж – нога на ногу, спідниця підсунулась під саме «далі вже нікуди», волосся пишне розтрусила по плечах, ніби перед нею не Віоріка, а журі конкурсу краси!» – … Йому все байдуже: і хата, і вона, і діти, й онуки. … Мала перед очима отця Онуфрія, із яким жили в межу.

–  Ах он воно що! … –  Ах, он воно що! … Он воно що! … – Он там, біля каміна, старовинні перехрещені шпаги – символ мужності і древній сталевий якір – знак морської доблесті. … Он воно що, подумав я, і знову з’явилася друга, справжня відповідь: незадовго до того, в один чудовий день космічний зонд підняв із дна западини підводну квітку.

Он лежать твої речі. … Он на тлі вечірнього неба здіймаються чотири вежі. … – Он, поглянь… – …  А онде – наші, – … Оно сама глянь, як тобі не повилазило, – … Он воно чому Ліна за столом так мало кладе собі на тарілку. … Вертайся додому, а я сходжу ще он до того пагорба, найвищого, з нього, ти казала, видно місто?

Він був перейнятий духом армійських чобіт, онучів, ременів і політінформацій. … Сусідські хлопці-наставники, підглядання за життям дорослих, тіснота помешкань, в яких діти злякано будяться від загадковго поляскування чи постогнування, перший онаністичний досвід, усе таке. … Я вирішив, що вона Йоко Оно, а я Джон Леннон.

 Так он воно в чому річ, – …  Пачку жувальної гуми он з тієї полички. … Глянь, оно її підкотили. … –  Оно він. … Дивіться – сюди проведете машину, а он там, біля того отвору приєднаєте шланг. … –  Ага, он воно що. … Бачиш, оно під'їжджає. … –  Он як, – …  Он як, – … –  Он там, –

Думає сердешна Маруся, що, мабуть, се з очей їй стало, та й каже собі: піду лишень додому; так думка така нападе: «Он той боярин, що у синім жупані, чи він чи недуж, чи що? … Розчумав трохи, що бояри цятаються, та й дума: «Ке лишень, поцятаюсь я он з тою дівчиною, що сидить смутна, невесела».