ХЕМІНГУЕЙ Ернест – Райський сад
А потім тінь слона накрила їх, він зовсім безгучно пройшов осторонь, і з легким вітерцем, що віяв від гори, до них долинув його дух. … Було вже за полудень, коли вони наздогнали стадо і обійшли його осторонь, бачачи між деревами, як громадяться сірі туші, ворушаться величезні вуха й заклопотано скручуються та випростуються хоботи.