Skip to content – Ось бачиш, мій дорогий Піне, мені зараз не до того, щоб викладати тобі історію Гондору – вельми погано, що ти сам чомусь не вважав за потрібне повчитися змалку, замість того, щоб розорювати пташині гнізда й вештатись по лісах. …
– Я отримав ось це, – …
А також з добротою, ось як ти ставишся до мене, до гобіта, навіть краще… – Лодії наближались, ось вони розвернулись широким півколом, стали завертати до берега – червлені колись, зелені, голубі, а тепер темні, обпалені гарячим сонцем, обвіяні морськими вітрами, оздоблені різьбленими з дерева банькатими турами, вепрами, дивами. …
– Ось ми принесли тобі поїсти, – Ось він натрапив на томик Свінберна, і обличчя хлопцеві запашіло, він заходився читати, забувши навіть, де перебуває. …
– Ось, наприклад, Лонгфелло…- почала Рут. …
Досі Мартін тільки чув про такі речі, і ось тепер, раніш чи пізніш, побачить їх коло столу, – …
І ось він уже з нею, він здобув її, оповив руками й несе по країні своїх мрій. 