Skip to content Як-то часто приходять менi на ум молодi лiта: де що було, як… Вже старуха сива, а пам'ять молода не забулась… Отсе наша хата стояла на шпилечку… Було, вийду, сяду на призьбi, прислухаюся, придивляюся. …
Було, як прийде отеє додому, та веселий: – …
Отсе, – …
Було, отеє, як убереться – єдиначка, то вже нiчого гiе жалували для неї, – Уже в потемках Юр'яна вішала випрану дитинячу одіж, що свіжо пахла золою, ото й не зогледіла, як пустила стрімголов Юрчикові речі. …
І ось отут, у хаті, повній дітей, може розгорітися велика біда без їхньої з Уласієм на те волі. …
Ото, певно, спустив на них кару. …
То, може, через оте око тепер і сталося каліцтво? Поблизу не було жодного мiстка, отож, вершини по той бiк рiки лишалися далекими i недосяжними. …
Отож не дивно, що уявлення про будь-яку рiчку складалося у мене за нашою Кодимою, – …
От тiльки загинув вiн. …
– Ну от, бачиш, з дiдом тобi вже пощастило, – …
Отож, мiй дiд, мабуть, був першим iз нашого селища, хто порушив цю заборону. Співучі пташки ціле літо невгавають у його садках-лісах; табуни коней, череди скоту, отари овець оголошують своїм гуком вільне повітря степів. …
А от – пити та ледарювати,-то дзуськи! …
От, примірно, в царя військо. …
А от, коли всі держаться купи,- що б там не держало їх: чи страх божий, чи канчук гострий,- о-о, то зовсім інша річ!.. Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо, видно, не потрібно, крім панегірика. …
«Ото було тче і так співає, тільки човник бігає.У Л часом співає-співає та й заплаче, їй-богу, правда». …
Які нелюди придумали отеє от знущання над життям людським? …
Так, отже, ні. …
Отже, як хочеш, а наш виграв.