Микола Гоголь – Вій
Як винагороду отримували вони сувій полотна чи мішок проса, або там півгусака вареного чи щось такеє. … Та вже більше години, як вони поминули оті ниви, а ще не видно було ніякого житла. … — Отакої! … Чи то ж можна, щоб християнські душі отак з доброго дива пропали? … Ото чорти принесли яких паничів тонкошкурих!