УЛЬЯНЕНКО Олесь – Жінка його мрії
– перепитала офіціантка – з хлопчачою зачіскою і блискучими очима. … Це була якась арт-кав’ярня, з дурнуватими картинами, милими офіціантками, високими і худими, з красивими видовженими обличчями, і вони видавалися лейтенанту на одне лице. … кілька разів він повторив, допив віскі й подався повільно до виходу, підморгнувши офіціанткам.