Результати пошуку слова: Охо-хо-хо
ДМИТРО ЧИЖЕВСЬКИЙ – ФІЛОСОФІЯ СКОВОРОДИ
Бувши учнем Гуссерля й Кронера, він, очевидно, відчував свою приналежність до феноменологічної школи, хоча й не був адептом якогось одного її напрямку. … «хоровод» у Файдрі, 250Ь. … Якір — рішення або хотіння. … Охотники гонят его. … Яков: Охотникам нужны одни его ядра для аптекарей. … Відкіля охота без природи?
Четверта заповідь – Андрій Чайковський
Недиво, що Ганя, надіючись сьогодні Василя, була схвильована, хотіла припрягати хату так, щоб все було в ладі більш як у будень. … Я не хочу йти в хату, бо я страшно запорошений. … У хорі він був дуже цінний. … Як лише розійшлася поголоска, що комусь вкрали коні, старий Козак вигадував зараз якусь нову охорону.
СТАСЬ Анатолий – Сріблясте марево
Хотілося пити. … Дякуй, що хоч сам живий лишився. … Я хотів скочити з нар, борсався під шинелею, й одна думка невідступно свердлила мозок: “Зошит,. … Я помітив, що його очі стали раптом холодні й непроникливі. … Рожевий і якийсь неначе сухуватий, він швидко випаровувався й охолоджував шкіру, коли потрапляв на руку.
Володимир Сосюра – Третя рота
Вона з походження була (чоловіча лінія) сербіянка, хоч прізвище у неї було Локотош, що угорською мовою значить — « … Дід не хотів вчитись, прибігав додому і ховався на печі. … Взагалі я хотів, щоб усе робилося швидко. … Жах охопив мою душу… Я сплеснув руками і повним одчаю голосом закричав: — … У мене був охоронець з кинджалом.
ЯЧЕЙКІН Юрій – Бiблiйнi пригоди на небi i на землi
I ходив рнох перед богом по народженню Мафусаула триста (300) рокiв, i народив синiв та дочок. … I ходив рнох перед богом, i не стало його, тому що бог узяв його”. … Хоч i важко було, та дiзналися його звали Сiф. … Опiвднi з Божоу Канцелярiу, як вихор, вилетiв янгол-охоронець престолу господнього. … Iда охоче погодилася!
БОЙЧУК Богдан – Краєвиди підглядника
А найкраща-таки була її усмішка, хоча мати дуже рідко усміхалася до мене. … Невже вона аж так хотіла того містера Дейвісона?! … Я хотів урятувати її. … Я хотів, аби вона була щаслива, але зі мною. … Одного вечора я був такий зневірений і нещасливий, що мені відпала всяка охота підглядати за голими дівчатами.
АДАМС Петер – Позичене обличчя
Холодне світло надавало звабливо-романтичного вигляду гавані, будинкам, скупченим довкола базарного майдану, сірій кам'яній церковці біля цвинтаря, морю, прибережним скелям, навіть мокрій бруківці. … винувато мовив Ерріс, ніби це він мав охороняти життя Лайн. … – Охоче, – … Але я з більшою охотою читаю романи.