Skip to content І тому хотілося, щоб не вгавав, бо в його безугавності запорука життя, а воно ж утікало від нього, втікало, як тумани, як хмари й вітри… Самотня ти, самотній я. …
Ходять матері, як тіні, — …
…двері й на високі ганки виходять бородаті розкольники, він охоплював поглядом усе, все: незамкнені двері й віконниці… …низка невідомих явищ: раптові поштовхи, що струшували корабель, два супутники, несподіване світіння пластмасових і скляних речей, сутінь, що ховала людей одне від одного, напівсонний стан, що охоплює тебе, паралізуючи кожен рух, і заважає мислити, несподівана зупинка дизельних двигунів і вихід з ладу апаратури… Під час дослідів із… Ось ти і прийшов, і стояв у вестибюлі, і, зніяковілий, стривожений, чекав на розмову зі «справжнім письменником», з Михайлем Семенком, про якого чув, але дотіль ніколи не здибав, бо ходити на вечори панфутуристів не мав ані часу, ані охоти. 