СТАСЬ Анатолий – Сріблясте марево
2 Лейтенант Петришин бігцем продирався крізь зарості, на ходу позирав на компас, з тривогою думаючи про те, що сонце от-от заховається за верхівки дерев, згасне. … Петришин не спав третю добу. … Але такого наказу Петришин дати не міг. … Все це було відомо командирові взводу прикордонників Арсенові Петришину.