Остап Вишня – Ленінград Posted on by / 0 Comment I не треба питати, чию саме могилу прикрасила нiжними конвалiями й запашною черемхою ота он чорноброва й кароока дiвчина, що печально над могилою голову схилила.
ГОМЕР – Одіссея Posted on by / 0 Comment А щодо інших усіх, що з троянцями бились, то добре Знаємо ми, де і хто з них загинув печальною смертю, Тільки загибель його невідомою робить Кротон. … Нині ж печальною смертю загинуть мені доведеться».
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою Posted on by / 0 Comment Ось… Це тому меланхолійний тихий шепіт серед людського звалища прозвучав так голосно для Максима: «Стеля»… І ставало вже зовсім не жаль Максимові, що їх усіх тут, і його разом із ними, так близько підвели до того печального янгола на цвинтарі.
КУПЕР Джеймс Фенимор – Звіробій Posted on by / 0 Comment Вона подовгу вдивлялась в прозору воду, ніби сподівалася хоч на мить побачити образ тієї, кого так ніжно кохала з дитинства аж до печальної години розлуки. … Дзеркальну поверхню озера не хвилювали ані найменші брижі, й широка панорама лісів застигла в печальному спокої.
ТАРАСЮК Галина – Покоївка Posted on by / 0 Comment Але, що поробиш, світ страшний, і на віку – як на довгій ниві… таке може приключитися, що й у страшному сні не присниться… І, печально зітхнувши, жінки розійшлись по своїх купе: потяг наближався до кордону і треба було готуватись до перевірки паспортів.
Василь ШЕВЧУК – Григорій Сковорода Posted on by / 0 Comment А потім поправив шаблю, подивився на панську спальню й зітхнув печально: —
ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова Posted on by / 0 Comment Але навколо стояла мертва тиша, і він у цій тиші ціпенів і корчився, без сліз плакав до порожніх стін, і від цього печально й просторо ставало йому на серці, а з тієї печалі почав витинатися білий росток; Олізар закрутив головою, проганяючи безсилля своє й неприкаяність, бо чого він досягне, зачинившись тут?
РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ескорт у смерть Posted on by / 0 Comment З поруху його вуст вона зрозуміла, що він вигукнув: «Пух!» Марина печально посміхнулася: «Мене вбито.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло Posted on by / 0 Comment Сиділи, посхилявши печально голови, очі їм попідпухали, як у китайців, вопи дивилися на свої брудні штани чи на репані, аж чорні від бруду й крови руки, докладені на коліна, й мугикали пісню… Українську пісню на добрій, степовій мові.
