Результати пошуку слова: Печ
Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку
з десяток отаких теплих, кучматих голівок на печі під рядном, ах ви ж мої ціпоньки, — … і не самим лише мовчки погодженим вичікуванням батька й сестри, аж їй часом здавалося, ніби вони крадьки вимінюють за її спиною змовницькі погляди, й вона привчилась різко обертатися — від печі, від коловорота, чи коло чого там поралась, —
ВОВЧОК Марко – Три долi
стара жона викопала печери у крейдянiй горi? … Було, ми ходимо малими по печерах тих, – … Як вийти з тих печер та стати до сонця, – … – Не печаль свого серденька, Катре моя мила, годi! … Не печалйся, дитино, не почалися! … – Дуже вiн печаловитий щось, – … – Печаловитий? … Тобi тiльки мука, печаль та горе?
КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Іван Петрович – Енеїда
52 Дидона зараз одгадала, Чого сумує пан Еней, І все на ус собі мотала, Щоб умудритися і їй; З-за печі часто виглядала, Прикинувшись, буцім куняла І мов вона хотіла спать. … Натуру мав він дуже бридку, Кривив душею для прибитку, Чужеє оддавав в печать; Без сорома, без бога бувши І восьму заповідь забувши, Чужим пустився промишлять.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Ціпов’яз
– Ні, я так не можу… сили не стає… Скільки ж то день морились голодом… а сьогодні й рісочки в роті не було, аж мене коло серця пече, аж мені млосно… А тут жни… Господи! … Наумиха поралась біля печі, готуючи вечерю. … – сердито обізвалась Наумиха від печі. … Тільки стара Наумиха стояла невесела біля печі, не обзиваючись й словом.
Записки українського самашедшого – Костенко Ліна
Я обняв її й пригорнув, і ми посиділи в такій пронизливій близькості, як у наші кращі роки, тільки тоді не було такої печалі. … — Що це ти, зроду не кородився на печінку, а такий жовтий? … Плита у нас електрична, дві конфорки несправні, а теща пече і смажить млинці, деруни й налисники, на те ж воно й свято Масниці.
ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Повернення Короля – Володар Перснів-3
А ще, Меррі, тут є печери, не печери, а Країна Чудес! … Один по одному усі спустилися на дно провалля і зупинилися перед печерою. … – У будь-якій іншій печері Гімлі, син Глоїна, перший побіг би перевіряти: чи це не золота жила? … Він не ворушився і не дихав, доки Брего і Бальдор, обминувши його, не спробували увійти до печери.