ГОМЕР – Одіссея
Так він сказав, і плакать збудив він у сина бажання: Сльози на землю закапали з вій, як про батька почув він; Щоб приховать їх, підніс до очей обома він руками Плащ свій пурпурний. … Не боронитиму все ж над своїми Близькими плакать, коли вже недоля і смерть їх настигла. … Та перестань уже плакать і мови моєї послухай.