Skip to content
Але чорнота якась м’яка, мовби ніжна, аж серце стискалося і хотілося плакати й сміятися. …
Забрано тисячі люду, виведено всю худобу, пограбовано збіжжя, нічого не лишилося там, де ступив татарський кінь, валіде ждала, коли Хуррем побіжить до султана, плакатиме, клястиме й дорікатиме, а та затялася – і нікому нічого.
Я не знаю, як саме, й не можу навчити її, але плакати не треба. …
ну, скажем, плакати, чи що, так ви не вважайте. …
Костя починає чогось плакати. …
Але не смій же плакати, як покину тебе дома. …
Вона через щось починає плакати, гаряче цілує Костю й довго потім сидить у його за ширмою, шепочучись.
Вона, видно, хотiла плакати, та не змогла; очi її горiли, блищали, i, як вона не лупала набряклими вiями, нi одна сльозина не показалася. …
Христя плаче, а в мене так серце запеклося, що й плакати не можу… Коли б земля розступилася – так би крiзь землю й пiшла. …
Годi тобi плакати та побиватися, –
Сестри й менші діти, як покривджені в сьому поділі, стануть кричати, плакати… Коли се чуємо, батенько йдуть, щоб угамувати й навести лад, а ми, що заволоділи силоміць, криком кричачи, – …
Ще з вечора від'їзду нашого матінка стали плакати, а зранку сумного дня голосити й оплакувати нас з невимовно зворушливими примовками.
