Іван КРИВУЦЬКИЙ – ДЕ СРІБНОЛЕНТИЙ СЯН ПЛИВЕ…
Хлопці підходили до коней, годували хлібом, сіном, пестили, показували на рани від мотузків, придивлялись, як коні плачуть, – … Вони боялися, щоб наші не вчинили так, як поляки недавно в українських селах, і тому покірно навантажили, хто що міг і як міг, і дорогою з плачем подалися попри Улюч за Сян, а деякі до Бірчі.