Результати пошуку слова: Плач

— Чуєш?… дитина плаче… — … Я питаю, чого ти плачеш? … — Що ж він робить, усе плаче? … — Де там плаче! … Мабуть, ради свята плаче? … — Де там плаче! … — Плач, моя доню, плач! … — Не плач, дочко Лукіє! … Нехай плачуть та моляться оті безталанні, а ти й без чоловіка знайдеш шматок чесного хліба… Алеж от що, —

Годинник на ратушевiй вежi вибив швидко i плачливо одинадцяту годину. … Бачилось, що цiлий воздух над Дрогобичем застогнав якимись плачливими голосами, серед котрих ще плачливiше i сумнiше роздавалося те безладне рiзноголосе "умайн". … –  Чи не плаче хтось? … Чого плачеш?

Другі властивості людської душі, як, приміром, порядність, чесність, благородство, уважність, навіть простота, обов’язкова ввічливість, не кажу вже про люб’язність, чулість, [трапляються] так рідко, що я завжди плачу од зворушення, коли серед людської тайги знаходжу оцю рідну квіточку женьшеня дорогого.

856] Тлінну покинувши плоть, відлетіла душа до Аїду 857] З плачем про участь свою, і силу лишаючи, й юність. … 441] Кінський побачивши плач, до них жалем пройнявся Кроніон 442] І, головою хитаючи, в серці своєму промовив: 443] «Бідні ви! … 300] Тим-то над мертвим тобою, мій голубе, й плачу я гірко».

Жінка молода – в плач, але ти ж знаєш його!.. … Плачуть селяни, але на якусь організовану акцію волость нездатна. … По ночах чулися кроки, шамотіння, крики, плач. … Знову крики, молитви, плач, лайка. … Змарніла геть чисто, плаче все… … Не чути на вулиці плачу, йдуть близькі у бій, та це річ звичайна і неминуча.

Я часто помічав, що вона плаче. … Токіко, я довго жив на твоєму хлібі, але ти не дивуйся, що мене нема, не зчиняй шуму, не плач, таке життя. … „Чого ти плачеш?” – … Розуміючи, що заговорити – означає видати свої приховані почуття, я все-таки нарешті запитала: „Чого ти плачеш? … „І через таку дрібницю ти плачеш?

Вже кругом палають села, Гонять скот, отари… Людський плач і голосіннє — Під самії хмари. … Мов душа в пекельних муках Під землею плаче… О, мовчи, страшенний дзвоне! … По кому се я так плачу, По кому журюся? … Невже ж за тебе не помстився Твій син плачущий на цім кодлі злому, На ворозі сьому, в завзятості страшному?

Килина позбирала шматки тарілки й паляниці в хвартух і з плачем вийшла з світлиці. … – Про мене, нехай плаче, нехай скаче!– сказав Прокопович і знов упав на лавку, як сніп. … – Лучче сядь та плач! … – Я, мамо, не з таківських, що плачуть,– сказала Онися й все собі походжала та насіння лузала.

Було, як сяде, то й струна кипить, Та як зашкряба, ридма як затужить, То плачуть всі, а він і плаче, й кпить, Бо з нього був гординя пишний дуже. … Хльоснув віжками сірих кляч, Вйокнув хижо з туги грудей І рвонув, хоч ти сядь та плач, У лікарню крізь осуд людей. … плаче й кричить, Пужалном сиву сльозу знімає.

Скажіть, що у вас було на той час на озброєнні: нахабство, пронирливість, жебрацька печаль, сирітський погляд вихованця дитбудинку чи плач покинутої рідними дитини?.. …  Що ви, я плачу. … – Я то це знаю, але про це не знає народний суд, і я регулярно плачу аліменти. … – За мною переважно плачуть народні судді та засідателі.