ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному
Було в келії майже темно, келійник уже будив мене, несміливо торсаючи за плече. … Я сперся плечем об стовп, притому став так, щоб стовп заслонював мене від Єремії, бо вже не в силі був стримати позіху, котрий ламав щелепи. … Святоша скреготнув зубами і кинув на плече колоду. … Святоша знову закинув колоду на плече.